Чи можна запобігти діабету 1 типу?

Захворюваність на цукровий діабет 1 типу продовжує зростати на 3% щороку*, але можливість запобігти цьому захворювання залишається недоступною. Частково проблема полягає в тому, що точно встановити провокуючі фактори не вдається.

Хоча існують докази щодо деяких з них, зокрема: ранній контакт з коров’ячим молоком, певні штами вірусів і відсутність стимуляції імунної системи в ранньому віці через природний контакт з інфекційними агентами.

Зараз триває низка клінічних випробувань препаратів, які можуть вплинути на атаку імунної системи на клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін. Саме ураження бета-клітин і припинення синтезу інсуліну є головним механізмом розвитку діабету 1 типу.

Аутоантитіла до клітин острівців (Лангерганса) розвиваються у 90–95%¹ тих, у кого розвивається цей тип порушень, як свідоцтво аутоімунної природи захворювання. Проте, як правило, ці препарати викликають ряд побічних ефектів.

Також існує компонент спадковості, який проявляється у більшості випадків захворювання, але вплинути на нього також немає можливості. В першу чергу, це пов’язано з тим, що методи лікування, засновані на генетичній модифікації, знаходяться на ранній стадії розвитку. А по-друге, точний ген або гени, які відповідають за ризики захворювання на цукровий діабет, наразі не встановлено.

На які ще ланки природи захворювання може бути спрямована профілактика? Вона поділяється на декілька етапів.

Первинна профілактика повинна бути спрямована на тих, хто має генетичний ризик розвитку аутоімунних процесів щодо клітин підшлункової залози ще до появи антитіл.

Вторинна профілактика сприяє уповільненню або припиненню руйнування бета-клітин у тих, хто вже має відповідні аутоантитіла. Відомо, що антитіла розвиваються за роки до початку діабету. Чим більше їх, тим вище ризик розвитку захворювання.

Третинна профілактика показана тим, кому вже встановлено діагноз діабету, але значна кількість бета-клітин ще збережена. Чим більше їх залишиться функціонувати, тим краще можна буде підтримувати контроль за обмінними процесами. Відомо, що на початку захворювання більшість осіб із цукровим діабетом 1 типу мають низькі показники синтезу інсуліну. Проте через декілька тижнів або місяців після початку інсулінотерапії відбувається значне відновлення функцій острівцевих клітин зі зниженням потреби в інсуліні¹. Така своєрідна «ремісія» може тривати від кількох місяців до років. Це може бути пов’язане зі зменшенням навантаження на клітини підшлункової залози, а також з підвищенням чутливості клітин до інсуліну.

На сьогодні до профілактичних методів¹ відносять зміни в харчуванні, терапію на основі антигенів, використання імуномодуляторів. Основні дієтичні рекомендації стосуються прийому сумішей на основі гідролізованого казеїну замість коров’ячого молока, безглютенової дієти на першому році життя та додавання насичених жирних кислот. Такі заходи показали деяку затримку у розвитку аутоантитіл.

Ще один напрямок профілактики – раннє виявлення діабету 1 типу. Зараз це можливо лише в рамках клінічних досліджень, але дозволяє діагностувати діабет у дітей ще до появи симптомів.

Як же зменшити ризики виникнення діабету 1 типу?

Хоча вплинути безпосередньо на виникнення діабету неможливо, є способи запобігти його важкому перебігу та розвитку ускладнень.

Для цього потрібно знати сімейний анамнез щодо діабету, регулярно перевіряти рівень глюкози в крові, знати та звертати увагу на перші симптоми захворювання, а саме:

• часте сечовипускання,
• постійне відчуття спраги,
• відчуття голоду,
• надзвичайна втома,
• нечіткий зір,
• втрата ваги,
• рани, що довго не заживають.

При появі подібних ознак варто звернутися до сімейного лікаря, педіатра або ендокринолога. Це допоможе вчасно поставити діагноз і призначити відповідну терапію.

*Laura M. Jacobsen, Michael J. Haller and Desmond A. Schatz.Understanding Pre-Type 1 Diabetes: The Key to Prevention. Front Endocrinol (Lausanne). 2018; 9: 70. doi: 10.3389/fendo.2018.00070